ЛІТО – ЦЕ ЧУДОВО!

         Висока блакить неба, смарагдова зелень, ласкаве сонечко. Такий він, червень, початок літа. Ми чекаємо його з нетерпінням, бо пов’язуємо з цією чарівною порою омріяні можливості відпочити сім’єю, додати здоров’я і снаги доньці або синові. Не біда, якщо не вдається побувати біля моря. Є доволі цікавих місць і в рідному краї. Ліс, річка, екскурсії в природу – все це сповнене для дітвори дивовижної романтики і незабутніх вражень. А вже здоров’ям і вихованням малих Ви зможете займатись цілодобово. Тож не пропустіть протягом літа жодної нагоди зміцнити та загартувати здоров’я Вашої дитини, ближче познайомити її з природою, розширити коло друзів, залучити до спільних справ. 

         Якщо Ваша дитина не відвідує дитячий садок, бажано Вам якомога більше використати можливості літа для спілкування малюка з ровесниками. Частіше бувайте з синочком або донечкою на дитячому майданчику. Або злагодьте на своєму подвір’ї хай простенькі, але зручні та безпечні гойдалку, карусельку, пісочницю і запрошуйте друзів Вашої дитини разом погратися. Обов’язково придбайте для дитини на літо м’яч, скакалку, по можливості велосипедик…Все це не лише сприятиме загартуванню, а й допоможе малюкові відчути себе більш вправним, спритним, сильним.

(пам’ятка для батьків)

Вранці батьки поспішають на роботу, а діти — ні... Для переважної більшості батьків довести дитину вранці до дитячого садка, навіть якщо він розташований поруч з будинком, є чималою проблемою. Що вже говорити про ті варіанти, коли дитячий садок розташований в іншому кінці міста, куди добиратися доводиться кількома видами транспорту? Вранці малюки, які не виспалися, вередують, батьки починають нервувати, лаяти їх. У відповідь, діти ще більше хничуть, сльози котяться градом, а якщо ще й погода підкачала, тоді — тримайся! Кепський настрій на цілий день гарантовано! Як зробити дорогу д о дитячого садка веселою й цікавою — і для дітей, і для дорослих? Якщо ваша дитина ще зовсім маленька, ініціативу доведеться брати на себе. Повільно плететься ззаду вас — влаштуйте гру «Хто швидше добіжить до... того дерева, лавки, зупинки». Забігає далеко вперед — «Допоможи мені, синочку (донечко), обійти (калюжі (кучугури, ями тощо)». Повірте, спрацьовує. Крім того, у дитини формується почуття відповідальності за іншого, впевненості в тому, що вона вже підросла і може допомогти мамі, татові, бабусі обійти перешкоди або перемогти в забігу. У дитини кепський настрій — розкажіть казку або історію про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом'ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс тощо. Фантазуйте! Якщо дитина доросліша, нехай продовжить розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвитку її уяви й мовлення.Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або зіграйте в «Буріме»: нехай малюк скаже два слова, що закінчують­ся на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки — ви загадуєте, а дитина «придумує». Наприклад, «бджілка» — «квітка». Один малюк 4-х років склав таке: «Пролетіла бджілка і зраділа квітка!» І нехай спочатку це буде не дуже образно і складно — зате весело! Якщо вам доведеться тривалий час йти пішки, можна вико­ристовувати час, проведений в дорозі, з великою користю. Нап­риклад, помітити кілька кущів і звертати увагу дитини на ті зміни, які з ними відбуваються: навесні — розпускаються бруньки, потім з'являються листочки; влітку все цвіте; восени — листя жовтіє, сохне і опадає тощо. Потім вдома можна намалювати те, що ви бачите щодня, або вести щоденник спостережень.

Дорогою можна закріпляти з дитиною набуті нею вдома або в садочку знання. Наприклад, якщо дитина недавно ознайомилася з геометричними формами, можна по черзі з нею називати круглі предмети, потім — квадратні. Щойно малюк почав розбиратися в кольоровій гамі — попросіть назвати його предмети певного кольору, але не поспішайте. Нехай малюк засвоїть спочатку один колір, наприклад, зелений, і називає предмети тільки цього кольору. За кілька днів — жовтий. За нагоди можна пограти з дитиною у «Тварин». Ви називаєте якусь тварину, а дитина у відповідь називає тварину на ту букву на яку ваше слово закінчилося. Наприклад, «вовк — коза». А якщо дитина ще мала, можна просто пограти у «слова» за тими самі правилами, називаючи без обмежень всі предмети, явища і на казкових героїв.Якщо вам доводиться тривалий час стояти на зупинці в очікуванні транспорту, пограйте у «Фігури». Попросіть дитину показати, як стояв би на зупинці зайчик. Нехай стане у характерну для зайчика позу, потім трішки поскаче. Це не тільки пожвавить очікування допоможе дитині реалізувати потребу в рухах. Можна також придумувати разом з дітьми загадки. Наприклад «Руда, хитра... (не відгадав — продовжуйте далі) живе в ліс зайцями ганяється». Ось так. Дерзайте! Можливо, і ви складете свої загадки, казки, історії та і тоді дорога до дитячого садка або тривала поїздка з малюком не здаватиметься вам втомливою та одноманітною. (поради батькам майбутніх першокласників).

1. Поясність дитині, що дорослі ходять на роботу; для діток робота – дитсадочок, а для старших – школа. Розкажіть, що всі колись ходили до школи: і бабуся, і дідусь, і мама, і тато.

2. Дуже часто причина негативного ставлення дитини до школи криється у відношенні батьків. Батьки «заражують» дітей своїми хвилюваннями, побоюваннями і малюк починає сприймати школу як невідому загрозу. Налаштуйте дитину позитивно, розкажіть, що у неї з'явиться багато нових друзів, що кожен день вона буде дізнаватися багато цікавого. Згадайте веселі історії зі свого шкільного життя. Можна погратися у «Школу». Нехай учителем у цій грі буде мама чи бабуся, а дитина – учнем, а потім поміняйтесь ролями.

3. Разом з дитиною виберіть найкраще шкільне приладдя: ручки, пенали, зошити, олівці, рюкзак, пластилін, альбоми. Нехай дитина поміряє новеньку форму, відчує себе дорослим, склавши все у рюкзак.

4. Якщо дитина захоче помалювати в новому альбомі чи зошиті, або зліпити зі «шкільного» пластиліну динозаврика – не забороняйте їй. 5. Не акцентуйте увагу лише на навчанні. Дитинство у шість років не закінчується.

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Для того, щоб Ваша дитина швидко й легко звикла до нового способу життя, що його пропонує дитячий садок, відчувала себе у групі упевнено й комфортно, ми просимо Вас про співпрацю в період її адаптації до нових умов. У дитячому садку дитині треба звикнути до: —нових дорослих людей, які про неї піклуватимуться; —нової обстановки, приміщень, меблів, іграшок; —товариства своїх однолітків; —нового розпорядку дня. Вашій дитині простіше звикати до цього поступово. Тому ми просимо Вас уперше прийти з дитиною тоді, коли в групі не буде інших дітей, або буде їх мало, і вихователь зможе познайомитися з Вашим малюком, а він — вивчити нову для нього дорослу людину. Дитина відчуватиме себе упевнено, якщо Ви спочатку будете поряд із нею. Перші дні бажано приводити дитину о 9.00, нагодувавши її снідан­ком, і забирати додому через 1,5 – 2 години на протязі адаптаційного періоду, поки дитина не звикне. Про це Вам розповість вихователь. Якщо дитина досить легко адаптується до нового для неї укладу життя, Ви можете залишати дитину в дитячому садку для денного сну. Першого та другого тижня просимо забирати дитину одразу після обіду (приблизно о 12.30), потім – після денного сну. Удома в адаптаційний період треба ставитися до малюка терпимо й уважно. Коли щось турбує Вас у зв'язку з дитячим садком, не обгово­рюйте це при дитині, але обов'язково поділіться всіма побоюваннями зі співробітниками нашого закладу. Просимо Вас розповісти вихователеві про дитину якомога більше — усе, що Ви вважаєте особливо важливим. Ми готові прислухатися до всіх Ваших побажань.

ДОВІР'Я ТА РОЗУМНА БАТЬКІВСЬКА ЛЮБОВ Що означає сім'я для дитини? До певного віку поняття родини у неї асоціюється з домом.Із чого ж, власне, складається поняття «дім»?По-перше, з точки зору психології, це те середовище мешкання, де дитина почувається у безпеці. Вона захищена від невідомості і небезпек навколишнього світу. Тут можна сховатися в маминих обіймах від справжніх чи вигаданих страхів. Тут знаходяться й інші люди, на яких можна покластися. Тато, певно, «сильніший за всіх на світі» та найспритніший, найсміливіший і наймудріший. Дідусь мало чим поступиться йому. Бабуся - надійний прилисток, коли мама і тато сердяться і покарання не уникнути. До відчуття захищеності відноситься і саме місце, деми живемо,- це дах над головою, що віддавна охороняє від негоди, будь це звичайна квартира чи власний будинок.По-друге, що характеризує рідний дім, це душевне тепло. Дитині в ньому добре, вона не лише захищена, але й відкриває тут для себе вперше світ учиться, пізнає, радіє. Тут здійснюються її явні та приховані мрії, тут вона може досхочу награтися, повеселитися. Недаремно кажуть, що родина - джерело радості. Цезначить, що радість члени сім'ї прагнуть принести одне одному не за якісь заслуги і не з холодного розрахунку, а просто зі любові.А оскільки батьки дуже люблять своїх дітей, вони не скупляться на ласку і радість для своїх чад, створюють особливу атмосферу затишку, комфорту, спокою, захищеності рідного дому.По-третє, дім там, де в дитини є своє місце. Не лише куточок для ігор, ліжечко, місце за столом і таке інше, а, насамперед, місце у суспільстві. Рідний куток там, де з нами рахуються, чекають на нас, люблять, куди можна прийти і залишитись. Тут формуєтьсяусвідомлення власного «Я», своєї суспільної цінності. Але саме тут народжуються і перші відчуття сорому, болю, відчуженості, коли ми порушуємо правила родинного життя й ображаємо або засмучуємо тих, кого Любимо. Тут формується почуття совісті,яке в подальшому буде супроводжувати людину на життєвому ;шляху і підказувати, що добре, а що погано, через довгі роки потому, як вона покине рідну домівку.Дім створюють для дитини, насамперед, рідні люди. Як правило, це батьки й ті, хто з ними мешкає чи спілкується. Того, хто найбільш впливає на сприятливий клімат дому, у дитинстві називають головною для себе людиною. Це не обов'язково завжди мати, хоча її вплив на дитину зберігається на все життя. Іноді більш важливим буває батько, бабуся, дідусь або тітонька, що стала для малюка доброю феєю дитячих років. Такі вихователі зазвичай бувають урівноваженими, спокійними, розсудливими, усе вміють - головне - люблять малюка. Вони, звичайно, і стають незаперечним авторитетом для малюка. На таких людях тримається дім.

А ще - на добрих сімейних стосунках.Як же побудувати родинні стосунки?• Батьки дитини мають уміти і хотіти слухати і чути одне одного.• Приділяти постійну увагу близьким і, взагалі, оточуючим людям.• Щиро захоплюватися чеснотами одне одного (не з лестощів, а просто тому, що це - найнадійніший спосіб змінити людину на краще).• Не намагатися перевиховати іншого, оскільки будь-яка особистість має право відстоювати власну самобутність.• Не бурчати з приводу і без нього, оскільки сварливість вбиває гарні стосунки між людьми.• Бути постійно ввічливим, бо тільки в цьому випадку ми вправі очікувати ввічливості від інших.• Завжди пам'ятати: на нас дивляться, нас слухають, нас наслідують наші діти зараз і будуть так само, як ми, поводитися в майбутньому.Звичайно, це лиш деякі важливі аспекти стосунків батьків у сім'ї, але слідування цим порадам допоможе вам зробити найголовніший період в житті ваших дочки чи сина - дитинство - щасливим.Становлення людини відбувається у повсякденному житті, а батьки і створені ними клімат, тематика розмов, тон, інтонація, усмішки, вчинки, розуміння одне одного - складові сприятливої родинної атмосфери.Пам'ятайте, батьки: ваша дитина - найбільша цінність, найбільше щастя, що визначає вашу повну людську затребуваність і сенс буття. І як би вам не було важко (менше часу залишається для себе та коханої людини, професійного росту та ін.), ваша дитина ні в чому не винна перед вами: ні в тому, що з'явилася на світ; ні в тому, що створила вам додаткові труднощі; ні в тому, що не дала очікуваного щастя; ні в тому, що не виправдала ваші сподівання. І ви не повинні вимагати, щоб вона вирішила ці про блеми. Ваша дитина - не ваша власність, а самостійна людина. І вирішувати до кінця її долю, а тим більше ламати їй життя на свій розсуд ви не маєте права.Ваша дитина далеко не завжди буде слухняною та милою, її впертість і капризи неминучі так само, як сам факт її життя в сім'ї. У багатьох пустощах малюка винні ви самі, тому що вчасно не зрозуміли його, пошкодували свого часу та сил, стали вимагати від нього того, чого він просто не може вам дати через свій вік та вдачу. Ви повинні завжди вірити в те краще, що є у вашій дитині, у те краще, що в ній ще буде. Не сумніватися в тому, що рано чи пізно це краще неодмінно з'явиться. І зберігати оптимізм в усіх своїх педагогічних справах.Тому що дитинство малюка починається саме з вас, шановні батьки! Колискова в житті дитини Виховання дитини пов'язане з радощами та розчаруваннями, досягненнями і невдачами. Мабуть, цієї двоїстості нікому з батьків не уникнути. Але як зробити так, щоб спілкування з власною дитиною, її виховання давали насолоду і щастя?

Адже, як учить народна мудрість, за добрих дітей Бог додає віку батькам, а за поганих - вкорочує.Сьогодні, на жаль, сприймається як норма те, що батьки мало часу приділяють вихованню дітей, а роль домашнього вихователя виконує телевізор. Оскільки ж телевізійні передачі не фільтруються батьками, то діти виховуються на мультфільмах, фільмах, різноманітних шоу, які часто не те, що не несуть ніякої виховної ідеї, а, навпаки, завдають шкоди розумовому та психічному розвиткові малюків. Прикро, що деякі сучасні батьки усвідомлюють лише два свої обов'язки- нагодувати та гарно вдягнути дитину. Але цього зовсім недостатньо для того, аби дитина виросла порядною людиною, повноцінним громадянином.Навіть найдорожчі іграшки та речі не навчать малюка ввічливості, чуйності, працьовитості.Дітям украй необхідна присутність дорослих та постійне спілкування з ними. Мусимо констатувати, що сьогодні почасти втрачено можливість постійного спілкування дитини із старшими членами родини, особливо з дідом та бабусею, які здебільшого живуть окремо і не мають часу та можливості для виховання онуків, для того, щоб розповідати їм казки, співати народних пісень... та й з материнських вуст сучасні діти рідко чують народну потішку чи колискову. Молоді батьки недооцінюють величезне виховне та пізнавальне значення фольклору. Це й не дивно. Адже мало хто з них самих може пригадати, що їм колись співали колискових пісень. Отже, здавалося б, коло замкнулося. Проте педагоги ніколи не втомляться пояснювати батькам важливість використання колискової у вихованні та розвитку дитини.Українські колискові пісні завжди привертали увагу дослідників народної творчості, поетів, композиторів. Пісня матері зачаровує своєю ніжністю, мелодійністю, несе тепло, яке може випромінювати лише голос рідної людини, фізіологічне й чуттєво міцно пов'язаної з малям. Саме під впливом колискових пісень, які дослідники ще називають материнськими, у дитини виховується любов до природи, Батьківщини, повага до старших. З раннього дитинства малюк живиться звуками рідної мови. Через пісню запам'ятовуються фонетичні, лексичні й морфологічні її особливості, що пізніше допомагає людині передавати найтонші відтінки почуттів і думок. Так поступово, в ненав'язливій формі відбувається перше усвідомлення своєї національної самобутності.Магія колискових пісень полягає у своєрідній манері виконання. Багаторазове поколисування, повторення однієї і тієї самої музичної фрази-поспівки у вузькому діапазоні із застосуванням одноманітної ритміки позитивно впливає на фізичний стан дитини, гіпнотично діє на її психіку й швидко заколисує. "Материнські" пісні можна вважати першоджерелом духовності, моральності, чемності, чесності. Це перші поетичні та музичні твори, до яких долучається малюк Непомітне введення у світ мистецтва через колискову, поза сумнівом, формує у дітей любов до української культури, народного мистецтва.Колискова пісня цікава дітям своїм змістом, яскравими образами, кумедними ситуаціями. Головний персонаж багатьох з них - Котик. У народних казках, потішках кіт завжди постає другом людини, що оберігає її від злих сил. Він може бути сірий, білий, волохатий, інколи котів може бути й двоє.Основна мета колискових пісень, де котик головна дійова особа, - заспокоювати, бо сон приносить дитині здоров'я, дає сили, а яка мати не бажає своїй дитині цього.Отож саме кіт І виконує функцію присипання маляти.Ой на кота воркота,На дитину дрімота.Як буде кіт воркотати,То дитина буде спати.Ходить кіт по горі,Носить сон в рукаві.Всім дітям продає,Василькові так дає.Переважно Котик сам заколисує дитину, та іноді кличе на допомогу - наприклад, мишку чи ще когось.Ой ти, кіт-воркіт,На віконечко скік,А з віконця в хижку.Піймав котик мишку,Кинув у колиску.Мишка буде пискотатьА дитина буде спать. А-а-а, котки два, Котку-братку,Сірий, білий обидва. Дай нам лялькуПо капусті ходили Для (Оксани)Ляльку в хустці носили. На забавку.Підростаючи, малюк на прикладі дій, вчинків кота, здобуває перші знання про "добре", "погано", "не можна".А-а, котки два, Люляю, люляю,Побилися обидва. Котика полаю,За якую винку? Щоб по ночах не ходив,За Гриця-дитинку. Малих діток не будив.А-а-а-а! А-а-а-а!Так поступово через колискову пісню перед дитиною розширюється життєвий простір, в якому вона перебуває, розгортається модель найближчого і зрозумілого для неї світу: вона отримує уявлення про певні норми поведінки та необхідність дотримуватися їх. Маля вчиться схвалювати чи засуджувати дії персонажа, в його вдачу закладається почуття справедливості, вміння відрізняти добрі вчинки від поганих.Ой ну, коту, коту,Та й наробив шкоду.Заховався в куточок,Тільки видно хвосточок.Стала баба кота бить:- Не вчись, коте, красти,Та вчися робити,Черевики шити.Кота, кота, коточок,З'їв бабин медочок,Та ще й каже:"То не я,То бабине котеня".Цікаво, що в давніх колискових піснях допускається фізичне покарання за "неправедні" вчинки - не можна красти, не можна робити шкоду, не можна байдикувати. Але фізичне покарання - крайній метод виховання. Ширше використовуються роз'яснення, научіння, попередження.Відмітною рисою українського народу є працьовитість. Повага до праці також закладається у свідомість дитини через колискові пісні. Ця тема звучить у багатьох з них.Е-е, дитино,Поїдемо по сіно.А я будусіно класти,А ти будешбички пасти. Е-е-е! Е-е-е! Бити кицю, битиБити кицю, бити,Не хоче робити,Бити кицю по лапках,Хай не ходить по лавках. А-а-а-а! А-а-а-а! Ой ну, коте рябку,Ми посієм маку,Скопай мамі грядку,Та ще й пастернаку,Малу-невеличку,Та насадим квіточокЯк із рукавичку.Забавляти діточок. Знаходимо в колискових піснях і початкові відомості щодо безпеки життєдіяльності. Зокрема, вже із самого народження дитину привчають бути обережною, уникати небезпеки.Ой ти, коту, коту,Не лізь на колоду,Бо впадеш у воду. А-а-а-а!А-а, кицю!Пішла по водицю,Та й упала у криницю.Пішов котик рятуватиЗа вушечко витягати.-Ото тобі, кицю,-Не лізь у криницю.Сьогодні у вжиток широко входять не тільки народні колискові пісні, а й ті, що створені поетами та композиторами. Цікаво, що в них поєднуються сучасні тенденції з елементами традиційних українських народних колискових. Новим у них є насамперед музичне оформлення пісні (аранжування). Використання сучасних музичних інструментів дає змогу створити музику, насичену ефектами, безумовно привабливими для дітей. З'явилися в колискових піснях і новітні елементи, персонажі, предмети з життя сучасної дитини. У них можемо побачити казкових героїв із відомих дитячих мультфільмів (Колобка, Карлсона, улюблених персонажів з Простоквашина, капітана Врунгеля та його команду тощо), речі та явища сьогодення ("Снікерси", "Мілківей", "Лего" тощо). Зокрема, цю тенденцію яскраво характеризує колискова Світлани Шацької "Спи, мій сину!"Спи, малечо, спи,Йдуть у гості сни:Карлсон й КолобокПринесуть казок.Спи, засни, мій сину,Спиться мандарину,"Лего" й "Мілківей"Сплять біля дітей.Хай до тебе в сніПрилетять пісніЙ наспівають зновПро мою любов.У той же час переконуємося, що нові колискові органічно поєднані з традиційними народними, саме від них іде неповторна українська мелодійність, наспівність і багаторазове повторення однієї музичної фрази-поспівки у вузькому діапазоні із застосуванням одноманітної ритміки. І в сучасних колискових зустрічаємо давно відомих популярних у народній творчості персонажів (Котика, Дрімоту, Сон тощо).Звичайно, діти краще сприймають пісні про те, чим вони живуть сьогодні. Водночас, вважаємо, не варто відкидати й те традиційне українське, що лежить в основі старих народних колисанок, а саме: величезний виховний потенціал, магічну енергетику, яка передається від покоління до покоління. Отже, нехай ваше малятко росте здоровим і веселим.Ой щоб спало, щастя знало,Ой щоб росло, не болілоНа серденьку не кволіло.Соньки-дрімки в колисоньку,Добрий розум в головоньку,А рісточки у кісточки,Здоров'ячко у сердечко,А в роток говорушеньки,А в ніженьки ходусеньки,А в рученьки ладусеньки..ПРИНЦИПИ І СТРАТЕГІЯ СУЧАСНОГО СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯЯк свідчать численні опитування, сучасні молоді батьки не мають єдиної стратегії виховання дітей у сім'ї. Одна з причин полягає в тому, що, особливо в останнє десятиліття, змінились як самі умови життя, так і цінності та пріоритети сімейного виховання.Втрата традиційних орієнтирів та ідеалів старших поколінь, певна невизначеність значної частини молоді в особистій стратеги поведінки та загальна розгубленість в умовах перебудови суспільства на перший план поставили проблеми виживання та існування. Проте в останні роки більш чіткого оформлення набуває тенденція до вироблення такої стратеги.Орієнтація суспільства на розвиток ринкових відносин у сфері виробництва, комп'ютеризацію засобів виробництва та більшу відкритість для інтеграції в нашу культуру інших культур на перше місце висувають бажання батьків бачити свою дитину в подальшому комерсантом або програмістом, і відповідно до цих прагнень батьки стурбовані тим, щоб виховувати в дітей прагматичність, раціональність, волю до успіху. Своєю поведінкою в суспільстві вони подають дітям приклади агресивності і вважають її в сучасних умовах життя надзвичайно важливою якістю. ("Таке життя: якщо ти не встигнеш щось ухопити, це зроблять інші"). У той же час такі особистісні якості, як доброта, вміння співчувати і допомагати іншим в ієрархії сучасної системи батьківських цінностей виховання дитини займають значно нижчі місця.Характерною особливістю сучасного сімейного виховання є також суттєве обмеження можливостей соціального оточення дитини: молоді батьки намагаються усунути вплив на дитину бабусь та дідусів: спілкування з ровесниками обмежене в основному часом перебування в дошкільному заклад!; спілкування з іншими людьми (сусідами, малознайомими або незнайомими) вважають небажаним. Діти рідко відвідують театри, виставки, разом з батьками ходять на прогулянки та екскурсії. Таким чином, спосіб засвоєння світу для дитини перетворюється із безпосереднього вопосередкований.Сучасні молоді батьки прагнуть до того, щоб їхня дитина якомога раніше почала займатися музикою або танцями, вивчати іноземні мови та гратися на комп'ютері. В останні десятиліття, особливо у 80-90-і роки, виник синдром "зрощування дітей у заданих умовах". Зміст дитячого життя планується тільки батьками: вони самі вирішують, що дитині цікаво, а що ні, чим вона повинна займатись і чого навчатися. З боку дорослих повсякчас відбувається тиск, суть якого виявляється або у вимогах обов'язкового успіху, або в чеканні на нього.Дорослі не сприймають такі природні характеристики дитячої поведінки, як єдність зовнішнього і внутрішнього світу, існування дошкільника в особистій дійсності, необхідність невідкладної реалізації його власних ідей і потреб, його особисті уявлення про цінності і почуття. Така позиція батьків породжує численні педагогічні проблеми. Американський учений Н. Постман у своїй надзвичайно популярній книзі "Зникнення дитинства"(1987) стверджує, що дорослі стосовно дітей діють як колонізатори. Своїм зневажанням або дестабілізацією, руйнацією світу гри дитини, внутрішньої логіки і цілісного способу засвоєння навколишнього середовища вони руйнують дитинство. Комерція, ідеологія і бездумність - такі детермінанти поведінки дорослих.Дитинство, на думку Н. Постмана, це не стільки біологічна, скільки культурна фаза розвитку людської індивідуальності. Саме на цьому ще в 70-і роки XX ст. акцентував увагу психолог О. Запорожець, який наголошував, що дитинство дає дитині можливість ще до досягнення зрілості залучатися до скарбниць духовної і матеріальної культури, яка створена суспільством, надбати специфічні для людини здібності і моральні якості особистості, і, піднявшись таким чином "на плечі" попередніх поколінь, рухатися далі в своєму розвиткові. Сучасні діти мають власну субкультуру в сфері вільного часу, одягу, їжі. У той же час у результаті економічних і демографічних факторів, що виявились у мінімумі вільного місця для гри на вулицях, відриві від природи, інтенсифікації вуличного руху, зайнятості батьків, їх розлучень та інших проявах, діти втратили стабільність емоційного базису.Таким чином, життєва біографія сучасних дітей значною мірою відірвана від дорослих, розподілена в часі і обмежена в просторі. "Інсценоване" дитинство, як структурована заданість дорослими життя дітей, обмежує їх можливості на самовизначення і саморегуляцію.Надзвичайно актуальною для сучасних дітей є проблема природовідповідності виховання. Батьки повинні бути зорієнтовані на реальність, сприймати свою дитину такою, як вона є, і допомагати їй рости і розвиватися, створюючи необхідні для цього умови, серед яких особливе місце займає загальний позитивний фон сім'ї та індивідуальних контактів.У зв'язку з цим постає питання: чому батьки не в змозі вирішити всі конфлікти з дітьми за допомогою спокійних бесід, роз'яснень і лагідної посмішки?

Спеціалісти з питань дитячої психології (Д. Добсон та ін.) знаходять відповідь на поставлене запитання в системі цінностей дитини, де значне місце відводиться силі і рішучості у поєднанні з любов'ю. Саме цим, на їхню думку, можна пояснити популярність у дитячому фольклорі міфічних суперменів, чудо-капітанів, ніндзя-черепашок та інших героїв, яких породила індустрія розваг. Ось чому від дітей нерідко можна почути фразу типу: "А мій батько поб'є твого батька!" або "Мій батько як дасть тобі!". Особливо в періоди "вікових криз" - три-шестирічному віці, якщо не упереджувати поведінку дитини і не виявляти тактовності у спілкуванні з нею, можна спровокувати з ії боку підвищену схильність до непокори, до вияву своєї волі. Пробудження усвідомлення значущості свого "Я'для оточуючого світу та особливості природного темпераменту часто стають причиною численних непорозумінь між батьками і дітьми і в деяких життєвих ситуаціях можуть трактуватись як виклик з боку дитини авторитетові батьків. Тут, на думку Д. Добсона, присутній важливий парадокс дитячої свідомості: діти хочуть підкорятися своїм батькам, але їм необхідно, щоб батьки заслужили це право: командувати ними. Воно досягається щоденною атмосферою любові і вимогливості, а також дотриманням непорушності певних меж, які гарантують захищеність дитини і силу батьківського авторитету та прав кожного з них.Процес виховання не може бути стихійним. Чітке усвідомлення батьками того, що вони хочуть і чого не хочуть допоможе сформулювати їм свою позицію як вихователів і намітити стратегію виховання.Ось її головні принципи:• Дитина повинна знати, чого хочуть від неї батьки, що в її поведінці їх задовольняє, а що ні.Претензії батьків слід аргументувати цими вимогами.• Не можна карати дитину за те, чого вона не знала. Відповідальність дітей за вчинки має базуватися на їх розумінні скоєного.• Перш ніж чогось вимагати від дитини, треба впевнитися, що вона на це здатна.• Не можна карати дитину за поведінку, в якій немає злісної непокори. Треба відрізняти дитячубезпорадність і злісну непокору. (Безпорадність базується на забудькуватості, виникає в результаті помилок і випадковостей. Злісна непокора є обдуманим актом, відмовою визнавати батьківську владу. Виявляється тільки тоді, коли дитина знає, чого хочуть від неї батьки, і робить дещо протилежне.)

• Щоразу після владнання конфлікту дитину необхідно пригорнути і приголубити, показати їй свою любов.У стосунках з дітьми потрібно керуватися любов'ю.• Не принижувати гідність дитини фізичними покараннями. Вони порушують її права як члена сімї і суспільства і свідчать про безсилля батьків як вихователів.• Дотримання цих принципів сімейного виховання дітей дошкільного віку допомагає створитиатмосферу емоційної захищеності дитини, привчити її поважати інших, зрозуміти батькам емоційні і фізичні особливості різних періодів дитинства і добирати засоби виховання до індивідуальних потреб дівчаток і хлопчиків.• Відповідно до періодизації розвитку дитини в онтогенезі існує певна стратегія її виховання. Так,стратегія виховання дитини від народження до 7 місяців• полягає в тому, щоб її любили, голубили, лагідно з нею розмовляли, своєчасно годували, тримали в чистоті, теплі і дотримувалися всіх необхідних санітарно-гігієнічних вимог та оберігали від різних небезпек.• Не можна бити дитину, кричати на неї, порушувати її режим, створювати навколо неї метушню,без потреби довго тримати на руках - надалі це може призвести до маніпуляцій з боку дитини.• Від 8 до 14 місяців стратегія виховання ґрунтується на переключенні уваги дитини з одногопредмета на інший. Тим самим майже безконфліктно вирішуються всі проблеми взаємостосунків.Діти розуміють слова "ні", "не можна", "шкода" і сприймають батьківські вимоги. Чутливі нагрубість, окрики, вони потребують ніжності й обережності у спілкуванні.